завантаження...

Адреса:

місто Львів, 79020, вул. Варшавська, 193

Всі звикли бачити винахідниками дорослих людей, здебільшого чоловіків, у яких за плечима величезний науковий досвід. Проте світ рухається вперед, разом із технологіями, росте і кількість свідомих дітей, які цікавляться наукою і прагнуть зробити свій вклад. У цій статті ми хочемо розповісти вам про кількох молодих винахідників, які у своєму юному віці вже встигли спроєктувати та втілити в життя ідеї, які можуть змінити світ. Можливо і у вас в голові давно крутяться думки, щодо нового механізму, який здатен змінити життя людей на краще або спростити деякі із його аспектів. Тоді ця стаття для вас. Повірте у власні сили і дійте!  І нехай історії цих підлітків мотивують вас не зупинятись і рухатись вперед. 

Розпочати хочеться із Анастасії Лівочки, адже бачити серед винахідників чарівну частину людства так само незвично. Дівчина із Донецька, сім’я якої була змушена переїхати до Львова, вирішила не залишатись осторонь війни. Велике бажання допомогти українській армії вплинуло на характер її винаходів.

 Розсікач диму, створений Настею з метою, аби бійці могли маскувати дим із печей. Таким чином вони стають невидимими для тепловізорів ворога. Ще один винахід, який, проте не отримав схвалення для реалізації, Анастасія створила у 2016. Бувши шокованою тим, наскільки у Донецьку розбиті дороги, якими перевозять поранених, дівчина вирішила що варто придумати щось, що зможе стабілізувати тіло хворого у машині швидкої допомоги. Так світ побачив статичний еластичний підвіс, який тримає ноші у стабільному положенні. І попри нерівність доріг чи швидкість авто, поранений завжди залишається нерухомим, в одному і тому ж положенні. Шкода, але втілити цей задум в реальність так і не вдалось. Потенційні спонсори не виділили фінансування. Проте на міжнародному конкурсі Intel-Техно, винахід Анастасії зайняв друге місце. Що доводить його практичність та інноваційність.

Юна винахідниця розповідає, що її світосприйняття змінилось в один момент. Тоді, коли вона зрозуміла, що люди не створені для того, щоб вчити різні науки, а самі науки створені аби допомагати людям у їхньому щоденному житті. Після цього Анастасія почала використовувати математику, фізику і хімію з користю для себе і людей довкола. 

Наступний винахідник, керувався не менш благородною ціллю, створюючи навігатор для сліпих людей. Борис Чубін із Одеси, розповідає, що на такий винахід його наштовхнув простий перехожий. Останній кинув фразу, мов на сліпих завжди чатує небезпека. З того часу, Борис і загорівся ідеєю допомогти таким людям. Деякий час він навіть зав’язував собі очі та намагався пересуватись. Все для того, аби краще зрозуміти, як побудована психологія незрячої людини. 

Даний механізм виглядає як годинник із вбудованим всередину комп’ютером та голосовим управлінням. Команди, які виконує навігатор – це включення, виключення та складання потрібного маршруту. Цікаво, що такий годинник може навіть викликати служби екстреної допомоги, у випадку, якщо людина почала погано себе почувати. А також може розуміти мову людей, у яких є певні дефекти. Такі результати насправді вражають. 

Новизну такого пристрою відмітили у наукових спільнотах багатьох країн. На даний час, доцільність навігатора розглядають у Лондоні. І якщо прилад таки затвердять, то ним будуть забезпечувати Українське товариство сліпих та інші схожі організації. Єдина реальна проблема, про яку вказав Борис, полягає в тому, що навігатор для сліпих – це соціальний проєкт. Але більшість інвесторів шукають вигоду.

Юний одесит теж не стоїть осторонь української армії і зараз працює над своїм наступним винаходом, який повинен відслідковувати гео-локацію та інші необхідні фізичні показники кожного із солдат.  До прикладу, якщо хтось із бійців отримає поранення, то цей прилад  одразу ж спише біометричні показання і передасть їх у Генштаб. Таким чином солдату зможуть мобільно надіслати медичну допомогу. Водночас винахідник передбачив можливе втручання противника. І зробив так, щоб сигнал передавався по спеціальних каналах зв’язку, до яких в іншої сторони доступу не має. Тому визначити розташування солдата вона не зможе. За словами Бориса, такий прилад допоможе мінімізувати втрати українських бійців на фронті. На даний час, концепцію даного проєкту вивчає Міністерство оборони. 

Таким чином, бачимо, що точні науки – це не просто шкільний предмет, їх справді можна застосувати в реальному житті і навіть вирішити з їх допомогою безліч актуальних проблем людства. Пишаємось юними винахідниками України! Переконані, що серед наших читачів теж є майбутні зірки науки.